Звіт про бренд України

Контекст — парадокс бренду України

Україна пройшла шлях від радянської республіки, через складні 1990-ті та перше десятиліття XXI століття, через Революцію Гідності (2013–2014) і анексію Криму, аж до повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Паралельно, в тіні чергових криз, країна будувала реальні основи сучасної економіки: сектор ІТ-послуг, цифрову державну адміністрацію, а з 2022 року — один із секторів виробництва дронів і оборонних технологій, що розвиваються найдинамічніше в останні роки.

23 червня 2022 року Європейська Рада одноголосно надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу — рішення, ухвалене в темпі, рідкісному для практики ЄС, з огляду на те, що заявку було подано лише за кілька місяців до цього, в умовах триваючого вторгнення. Відтоді процес вступу помітно просунувся вперед: 15 червня 2026 року Європейський Союз та Україна відкрили перший переговорний кластер — «Основи» (Fundamentals) — що охоплює, зокрема, верховенство права, основоположні права, функціонування демократичних інституцій, реформу публічної адміністрації та економічні критерії. Це все ще ранній етап багаторічного переговорного процесу, а не гарантоване членство, — але реальний, перевірюваний крок уперед, а не лише політична декларація.

Попри це, парадокс залишається: ці досягнення в глобальній свідомості майже невидимі поряд з образом війни. Коли хтось за кордоном чує слово «Україна», перші асоціації — це конфлікт, руйнування, біженці, допомога, — рідко інновації, технології, сільське господарство чи культура. Україна сьогодні має безпрецедентну глобальну видимість, але обмежений контроль над тим, з чим ця видимість асоціюється.

Чому це важливо

Національний брендинг (англ. nation branding) для України — це не питання іміджевої косметики: він безпосередньо впливає на реальні економічні та геополітичні рішення.

Відбудова та іноземні інвестиції

Повоєнна відбудова потребуватиме довіри приватних інвесторів, а не лише коштів допомоги від урядів і міжнародних організацій. Країна, яку сприймають як «зону війни», приваблює капітал інакше, ніж країна, яку сприймають як ринок, що розвивається, з чітким курсом на ЄС.

Диверсифікація наративу допомоги

За тривалого конфлікту існує ризик поступового ослаблення уваги медіа та зацікавленості громадськості, якщо наратив спирається виключно на співчуття й гуманітарну допомогу. Падіння України в рейтингу Nation Brands Index між 2022 та 2023 роками, попри збереження глобальної симпатії, може вказувати на такий ризик, хоча саме собою це не підтверджує.

Воєнна діаспора

Мільйони українців, які виїхали через війну, — це потенційний людський і фінансовий капітал для відбудови, за умови що країна пропонує переконливе бачення майбутнього, а не лише образ руйнування.

Експорт технологій та інновацій

Український ІТ-сектор, а також дронова та оборонна промисловість здобули реальне галузеве визнання у світі: виробництво дронів зросло з кількох тисяч одиниць у 2022 році до близько 4 млн у 2025-му, а переважна більшість безпілотної техніки, яку сьогодні закуповують для Сил оборони України, — вітчизняного виробництва. Це готовий фундамент для бренду інноваційної, технологічної країни, який наразі комунікується здебільшого вузькому колу фахівців.

Дипломатія та м'яка сила (англ. soft power)

Позитивний імідж країни може впливати на політичне, економічне та суспільне середовище, в якому ведуться перемовини щодо європейської інтеграції, інвестицій та міжнародної підтримки.

Брендингова спадщина: «Ukraine NOW» (2018)

Іміджева проблема України почалася не в 2022 році. 10 травня 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив офіційний бренд країни «Ukraine NOW», розроблений агенцією Banda у співпраці з UkraineInvest. Дослідження, проведене з цієї нагоди, показало, що Україна асоціювалася передусім із корупцією, революцією та збройними діями. Бренд «Ukraine NOW» отримав Red Dot Design Award 2018 у категорії Corporate Identity. Війна змінила глобальне сприйняття України, але не усунула найдавнішу структурну проблему: відсутність цілісного, незалежного від новинного циклу економічного наративу.

Реальні переваги України

Стійкість і здатність до адаптації

Здатність українців підтримувати роботу економіки, адміністрації та приватного сектору в умовах війни демонструє високу здатність держави й суспільства до адаптації. У кількох сферах — цифровізації, оборонному виробництві — реакція на кризу пришвидшила розвиток, а не зупинила його. Водночас ризик реальний: образ, побудований виключно на стражданні й героїзмі, викликає співчуття, а не захоплення та бажання інвестувати, яких потребує економічний бренд.

Солідарність і культура волонтерства

Масштаб низової мобілізації з 2022 року — територіальна оборона, волонтерські мережі постачання для війська, збори на дрони та медичне обладнання, стихійна допомога внутрішньо переміщеним особам — один із найбільш автентичних елементів сучасної української колективної ідентичності. Ця низова громадянська суб'єктність, а не саме страждання, ймовірно, є міцнішим фундаментом бренду, ніж сам лише воєнний наратив.

Дія — цифрова держава, яка працює

Дія — українська система цифрової адміністрації, яка на практиці показує, як може виглядати ефективна цифрова держава. За даними Міністерства цифрової трансформації України станом на 2026 рік, застосунок Дія має понад 24 млн користувачів і надає 33 цифрові документи (зокрема паспорт громадянина, біометричний закордонний паспорт, посвідчення водія), а портал Дія — понад 7,5 млн користувачів і понад 190 онлайн-послуг, від реєстрації бізнесу до повністю онлайнових звернень до державних органів. Під час війни систему розширили, зокрема, функцією подання заяв про зруйноване майно (програма «єВідновлення»). Дія сьогодні також є орієнтиром у розмовах про експорт українських цифрових рішень до інших країн.

Дронова промисловість

Українська дронова промисловість розвинулася дуже швидкими, воєнними темпами: з кількох тисяч одиниць у 2022 році до близько 4 млн вироблених у 2025-му, за даними Міністерства оборони України. Виробнича мета на 2026 рік перевищує 7 млн одиниць. За даними Агентства оборонних закупівель (ДОТ), близько 95% дронів, які нині закуповують для Сил оборони України, — вітчизняного виробництва. Компетенції, здобуті у виробництві дронів, автономних системах та військовому програмному забезпеченні, мають прямі цивільні (dual-use) застосування — в логістиці, точному землеробстві, моніторингу інфраструктури, — що дає реальний фундамент для повоєнного бренду експортера технологій подвійного призначення.

Сільське господарство — Україна як ключовий гравець у світовому сільському господарстві

Попри війну Україна залишається важливим гравцем у світовому сільському господарстві. За даними ФАО за 2024 рік, країна забезпечувала близько 9% світового експорту пшениці, 14% експорту кукурудзи та 46% експорту соняшникової олії. У три сезони безпосередньо перед повномасштабним вторгненням ці частки були ще вищими — близько 10% експорту пшениці, 15% кукурудзи та близько половини світового експорту соняшникової олії, за річного експорту зерна, що перевищував 60 млн тонн. Цю перевагу висвітлюють майже виключно в кризовому контексті (блокади портів, зернові коридори), рідко — як бренд якості та походження.

Молоде покоління та ІТ-сектор

Український ІТ-сектор розвивався протягом двох десятиліть від нішового аутсорсингу до одного з найважливіших секторів експорту послуг. Рекордний результат зафіксовано у 2022 році — 7,3 млрд $ експорту, навіть у перший рік повномасштабної війни. У 2025 році експорт ІТ-послуг становив близько 6,6 млрд $, а в першій половині 2026 року експорт комп'ютерних послуг сягнув 3,343 млрд $ — зростання на 4,1% рік до року порівняно з першою половиною 2025-го (дані IT Ukraine Association на основі даних Національного банку України). Галузь чітко прагне переходу від чистого аутсорсингу до створення власних продуктів і технологічних брендів.

Культура і спорт як м'яка сила

Україна має на рахунку три перемоги на Євробаченні: Руслана (2004), Джамала (2016, «1944», про депортацію кримських татар) і Kalush Orchestra (2022, у перші місяці повномасштабної війни) — кожна з них стала окремим, справжнім моментом глобальної медійної уваги. У спорті вже багато років глобально впізнаваними іменами, пов'язаними з Україною, є брати Віталій і Володимир Клички та сьогодні Олександр Усик. Це реальні, але розрізнені успіхи, які радше сприймають як окремі «моменти слави», ніж як частини єдиного, цілісного наративу бренду, побудованого на мужності, творчості й наполегливості.

Історія та ідентичність

Моделі сприйняття, описані в подальшій частині цього звіту, виникли не з нічого — вони мають чітко датовані витоки в політиці систематичного витіснення української мовної та культурної ідентичності, яку проводили різні імперії починаючи з XIX століття, переплетеній із моментами масової громадянської мобілізації.

• 1876Емський указ — заборона друку українською мовою
• Голодоморжертви, яких налічують мільйонами (1932–1933) — точна кількість залишається предметом досліджень
• 1986катастрофа на Чорнобильській АЕС
• 14 200–14 400загалом загиблих на Донбасі у 2014–2021 роках, зокрема щонайменше 3404 цивільні особи (УВКПЛ ООН)

Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876)

Російська імперія провадила одну з найсистематичніших у Європі правових кампаній із витіснення мови. Циркуляр міністра внутрішніх справ Петра Валуєва 1863 року заборонив друк українськомовної релігійної та навчальної літератури, посилаючись на твердження київського цензурного комітету, що «окремої малоросійської мови ніколи не було, немає і бути не може». Тринадцять років по тому Емський указ (1876) пішов ще далі — заборонив ввезення українських книжок, створення оригінальних творів, перекладів, друк нот і постановку театральних вистав цією мовою.

Голодомор (1932–1933)

Політично організований голод за часів Сталіна на своєму піку, у червні 1933 року, забирав тисячі життів щодня. Точна кількість жертв досі залишається предметом досліджень і методологічних дискусій. Одне з широко цитованих демографічних досліджень вказує на близько 3,9 млн прямих демографічних втрат населення в Українській РСР, водночас існують і вищі оцінки. Понад тридцять держав офіційно визнають Голодомор геноцидом українського народу, хоча частина істориків досі дискутує правове питання щодо наміру.

Чорнобиль (26 квітня 1986 року)

Чорнобильська катастрофа протягом десятиліть залишалася однією з найвідоміших міжнародних асоціацій з Україною як місцем ядерної катастрофи. Ця асоціація знову стала широко присутньою у світовій масовій культурі після виходу мінісеріалу HBO «Chernobyl» у 2019 році, хоча він розповідає про події, що сталися кілька десятиліть тому.

Помаранчева революція (2004) і Революція Гідності (2013–2014)

Другий тур президентських виборів у листопаді 2004 року супроводжувався серйозними порушеннями і не відповідав багатьом міжнародним демократичним стандартам. Верховний Суд визнав результат недійсним і призначив повторення другого туру. Масові мирні протести, що супроводжували ці події, та перемога Віктора Ющенка в повторному турі стали одним із найважливіших сучасних прикладів громадянської мобілізації в Україні. Десятиліттям пізніше Євромайдан (2013–2014) повторив цю модель у більшому масштабі, що призвело до зміни влади, а невдовзі — до анексії Криму та війни на Донбасі. За даними УВКПЛ ООН, у конфлікті на Донбасі загалом загинуло від 14 200 до 14 400 осіб у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2021 року, зокрема щонайменше 3404 цивільні особи — ще до того, як світ «помітив» Україну в 2022 році.

Спадщина сприйняття як периферії

Упродовж десятиліть Україну ззовні — а відтак почасти й саму себе — представляли як периферію: спершу СРСР, потім російської сфери впливу, пізніше як «країну на шляху до Європи». Цей зовнішній наратив залишив по собі комунікаційний виклик, який триває довше, ніж геополітика, що стояла за ним: Україну й досі часто сприймають як партнера, який має без кінця доводити своє місце в Європі, а не як партнера, який уже до неї належить.

До цього додається історія корупції та захоплення частини державних інституцій олігархічними колами після 1991 року, а також повторювані політичні кризи — усе це сформувало глибоку суспільну недовіру до інституцій, через що складніше провадити єдину, цілісну, централізовано визначену стратегію бренду: будь-яку таку ініціативу легко можуть сприйняти як політичну чи корисливу. Поряд із «втомою від України» за кордоном варто також враховувати ризик суспільного виснаження всередині країни після років війни, втрат, мобілізації та невизначеності — ризик, який з часом міг би послабити саме ті ресурси (солідарність, низову мобілізацію), які сьогодні є найсильнішою перевагою бренду.

Козацька заповзятливість

Здатність до нестандартних рішень в умовах гострого дефіциту ресурсів — від цивільного виробництва FPV-дронів у гаражах і підвалах до волонтерської логістики, що діє поза формальними структурами, — в українській культурі часто пов'язують із козацькою традицією: самоорганізацією й опором зовнішньому домінуванню. Це культурна інтерпретація, а не доведений причинно-наслідковий зв'язок. Проте сама модель поведінки — самоорганізація, імпровізація та здатність діяти за обмежених ресурсів — помітна в сучасній Україні й може бути одним з елементів наративу про стійкість і здатність до адаптації.

Можливі архетипи в наративі про сучасну Україну

Наведені нижче приклади є інтерпретаційною рамкою, корисною для аналізу комунікації та ідентичності, а не закритим чи загальновизнаним каталогом архетипів.

Козак — архетип свободи, опору зовнішньому підпорядкуванню та незалежності, історично вкорінений у традиції Запорозької Січі, сьогодні сильно реактивований війною як символ готовності захищати незалежність.

Берегиня — архетип турботливої, сильної жінки, яка оберігає домашнє вогнище та громаду, глибоко вкорінений у народній культурі, сьогодні помітний у ролі жінок у цивільній обороні, волонтерстві та підтримці функціонування суспільства під час війни.

Волонтер / ІТ-спеціаліст — новий, дедалі поширеніший поколіннєвий архетип, що поєднує технічні компетенції з громадянською залученістю: воїн-волонтер, програміст і волонтер одночасно, залежно від того, чого вимагає момент.

Ризики та проблеми

Наративна пастка

Аналізи колективної пам'яті та суспільної комунікації звертають увагу на ризик того, що суспільства, які тривалий час асоціюють переважно з війною, катастрофами чи стражданням, зовнішні спостерігачі можуть сприймати передусім крізь призму цього досвіду. Ризик для України полягає в тому, що якщо глобальний наратив і надалі домінуватиме страждання та втрати, це може радше посилювати співчуття, ніж асоціації з інноваційністю, підприємливістю чи інвестиційною привабливістю.

Корупція та інституційне сприйняття

Попри реальні реформи після 2014 року й наступні після 2022-го (частина з них пов'язана з вимогами вступу до ЄС), Україна досі стикається з історично усталеним міжнародним сприйняттям як країни корупції — тією самою асоціацією, яку було виявлено ще в дослідженні 2018 року з нагоди бренду «Ukraine NOW». Відкриття переговорного кластера «Основи» у червні 2026 року прямо ставить верховенство права та реформу інституцій у центр процесу вступу, але саме собою ще не визначає його результат. Сприйняття корупції безпосередньо впливає на інвестиційні рішення і залишається постійною темою перемовин щодо вступу до ЄС.

Геополітична невизначеність

Доки перебіг і завершення війни залишаються неясними, довгострокове планування бренду ускладнене — інвестори та партнери діють у логіці управління ризиками, а не в аспіраційній логіці.

«Втома від України» за кордоном

Тривалі конфлікти мають тенденцію поступово випадати з пріоритетів медіа й донорів. Падіння України з 47-го місця в 2022 році на 57-ме в 2023-му в рейтингу Anholt-Ipsos Nation Brands Index — за стабільного власного результату, тоді як інші країни поліпшували свої позиції, — є сигналом погіршення відносної позиції України в цьому індексі. Саме собою це не доводить явища «втоми від України» — це можливий тренд і тема, що потребує подальшого спостереження, а не підтверджений факт. Водночас це останній публічно доступний результат України в цьому рейтингу, використаний у цьому звіті.

Відсутність єдиного координаційного центру бренду

Комунікація міжнародного іміджу України сьогодні розпорошена між державні інституції, UkraineInvest, ініціативу Brand Ukraine, регіональну владу та численні громадські організації й ініціативи. Це не означає відсутності брендингової роботи, але ускладнює підтримання єдиного, довгострокового і послідовного меседжу.

Західні медіа та воєнна рамка

Навіть позитивні історії про Україну — зокрема про ІТ, сільське господарство, культуру чи Дію — західні медіа часто також подають у контексті війни. Це може ускладнювати формування асоціацій, повністю незалежних від конфлікту, навіть коли сама новина стосується інших сфер.

Як виглядає ситуація

Сучасна Україна

Традиція зустрічає сучасність

Традиція та сучасність в Україні — не протилежності: вони дедалі частіше співіснують поруч. Сучасна українська кухня (борщ, вареники, традиційна випічка) розвивається паралельно з новою хвилею гастрономії, яку воєнна діаспора будує в європейських столицях. Традиційні ремесла — петриківський розпис, внесений у 2013 році до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, опішнянська кераміка, вишивка — поєднуються із сучасним дизайном та електронною комерцією, доходячи до нових аудиторій без втрати свого коріння. Потужна інженерна освіта, що бере початок ще з радянських часів, сьогодні живить сучасний штучний інтелект, кібербезпеку та оборонні технології — сектори, в яких Україна переходить від чистого аутсорсингу до власних, впізнаваних продуктових брендів.

Це поєднання — ремесла й цифрової економіки, кухні й дизайну, традиційної технічної освіти й сучасної інженерії — один із найсильніших, і водночас найменш використаних мотивів бренду України: він показує країну, якій не потрібно обирати між минулим і майбутнім.

Люди сучасної України

Категорії людей, які можуть показати світові Україну, що виходить за межі війни, не обмежуються однією сферою, — а добір амбасадорів бренду не повинен бути рейтингом чи списком «найкращих»:

• Підприємці та творці технологій — люди, які будують експортоорієнтовані компанії та продукти в ІТ, оборонних технологіях і суміжних секторах, виходячи за межі моделі чистого аутсорсингу.
• Науковці та інженери — зокрема творці рішень, що стоять за Дією, а також інженери дронових та оборонних технологій.
• Діячі культури — музиканти, митці, режисери й письменники, які формують упізнаваність України поза воєнним контекстом; задокументованим прикладом глобального розголосу залишаються три перемоги на Євробаченні (Руслана, 2004; Джамала, 2016; Kalush Orchestra, 2022).
• Спортсмени — вже багато років глобально впізнавані імена, пов'язані з Україною, такі як брати Клички чи Олександр Усик.
• Діаспора — мільйони українців за кордоном як неформальна мережа амбасадорів бренду та потенційних інвесторів, що повертаються.

Добір амбасадорів має надавати перевагу людям, які досягли реального міжнародного успіху у сферах, безпосередньо не пов'язаних із війною, — щоб формувати асоціації, незалежні від конфлікту. Свідомим винятком у цьому переліку є політики — за винятком рідкісних, надпартійних символів, — оскільки достовірний бренд має бути незалежним від поточного політичного циклу.

Відбудова — масштаб виклику

Масштаб запланованої відбудови України сам собою вже є значною економічною подією глобального рівня. П'ята спільна оцінка збитків і потреб (RDNA5), опублікована 23 лютого 2026 року урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та Організацією Об'єднаних Націй, оцінила потреби у відбудові та відновленні країни на найближче десятиліття майже в 588 млрд доларів США, з урахуванням збитків і потреб станом на 31 грудня 2025 року.

З 2022 року щороку проходить цикл конференцій Ukraine Recovery Conference (URC): Лугано (2022), Лондон (2023), Берлін (2024), Рим (2025). URC 2026 відбулася 25–26 червня 2026 року в Гданську, а конференцію спільно організували Польща та Україна — це робить Польщу безпосереднім інституційним партнером відбудови України, а не лише сусідом, який спостерігає збоку.

Чого Україна може навчитися в інших країн

• Ізраїль — «Start-up Nation»

  Ізраїль побудував потужну міжнародну репутацію у сфері технологій та інновацій, попри те, що питання безпеки й конфлікту залишаються значною частиною його глобального іміджу. У квітні 2022 року президент Володимир Зеленський прямо посилався на ізраїльський досвід безпеки як на один з орієнтирів для повоєнної України. Для України тут найкорисніше спостереження полягає в тому, що технологічна впізнаваність може співіснувати зі стійким геополітичним ризиком, — але це не проста модель для копіювання.

• Південна Корея — «Диво на річці Хан»

  Після руйнувань Корейської війни (1950–1953) Південна Корея пройшла багатодесятилітню економічну трансформацію та побудувала потужну міжнародну позицію в таких сферах, як електроніка, автомобілебудування та популярна культура. Цей процес зайняв одне-два покоління послідовної промислової стратегії й відбувався за історичних і геополітичних умов, цілком відмінних від нинішньої ситуації України, — це приклад довгострокової трансформації, а не готова модель для копіювання.

• Руанда — спроба побудувати новий імідж після геноциду

  Після геноциду 1994 року Руанда провадила активну політику побудови нового міжнародного іміджу, зокрема навколо безпеки, туризму, конференцій та цифровізації. Цей приклад показує, що держава може намагатися будувати нові асоціації після досвіду масового насильства, але водночас це вимагає обережності: репутація країни залежить не лише від комунікаційної стратегії, а й від якості інституцій, прав людини, внутрішньої політики та реальних економічних результатів.

• Естонія — «e-Estonia»

  Маленька постсоціалістична країна побудувала всесвітньо визнаний бренд навколо цифровізації державного управління — найпряміша аналогія до української Дії: вузька, але дуже конкретна технологічна перевага, добре просунута, може визначити бренд усієї країни.

• Польща — досвід вступу до ЄС

  Польща пройшла повний процес європейської інтеграції та трансформації від централізовано керованої економіки до ринкової. Її досвід може бути корисним орієнтиром під час аналізу інституційних реформ, інтеграції з ринком ЄС та побудови економічної довіри — з урахуванням того, що історичні та геополітичні умови Польщі та України різні.

Що далі

Для державного сектору

Варто було б заснувати або посилити одну інституцію, відповідальну за цілісний повоєнний бренд країни; активно просувати Дію як експортний продукт, а не лише внутрішній інструмент; підготувати комунікаційну стратегію на «наступний день» — готовий наратив відбудови — ще до завершення конфлікту.

Для бізнесу

Варто було б використати глобальну впізнаваність назви «Україна» для побудови галузевих брендів (ІТ, агротехнології, оборонні технології), незалежних від воєнного контексту; інвестувати в наративи, побудовані на реальних кейсах успіху, а не лише на закликах про допомогу.

Для суспільства й діаспори

Варто було б мобілізувати діаспору як мережу амбасадорів бренду за кордоном; будувати наратив гордості та майбутнього поряд із — а не замість — обґрунтованим наративом жертовності та втрат.

П'ять речей, які варто пам'ятати

1. Видимість без повного контролю. Україна сьогодні має безпрецедентну глобальну видимість, але обмежений контроль над тим, з чим ця видимість асоціюється.
2. Ризик бренду «країни-жертви». Надмірне покладання на наратив страждання загрожує закріпленням співчуття замість захоплення й бажання інвестувати.
3. Реальні, недооцінені переваги. Дія, ІТ-сектор, оборонні технології та сільське господарство — це вже доведені, а не теоретичні переваги.
4. Сигнали втоми від України. Падіння в рейтингу Nation Brands Index між 2022 та 2023 роками — останній публічно доступний результат, використаний у цьому звіті, — це сигнал того, що вікно глобальної уваги може звужуватися, а не остаточний доказ цього явища.
5. Відсутність єдиного координаційного центру. Розпорошена інституційна комунікація може ускладнювати підтримання послідовного, довгострокового меседжу про Україну.

Джерела та методологія Показати джерела Згорнути джерела

• Уряд України, Група Світового банку, Європейська Комісія, Організація Об'єднаних Націй — п'ята спільна оцінка збитків і потреб (RDNA5), 23.02.2026.
• Рада Європейського Союзу — відкриття переговорного кластера «Fundamentals» у процесі вступу України до ЄС, 15.06.2026. (consilium.europa.eu)
• Ukraine Recovery Conference — архів конференції, urc-international.com; URC 2026 спільно організована Польщею, Гданськ, 25–26.06.2026.
• Європейська Рада (23.06.2022) — рішення про надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. (consilium.europa.eu)
• Ipsos — Anholt-Ipsos Nation Brands Index 2023. (ipsos.com)
• IT Ukraine Association (itukraine.org.ua) / Національний банк України — дані про експорт ІТ- та комп'ютерних послуг, 2025 рік та I половина 2026 року.
• UkraineInvest (ukraineinvest.gov.ua), 03.02.2023 — «Record IT exports in 2022 brought the Ukrainian economy $7.3 billion.»
• Міністерство цифрової трансформації України — дані про Дію, 2026 рік.
• Міністерство оборони України — виробництво та закупівля дронів, 2022–2026.
• ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) — частка України у світовому аграрному експорті, 2024 рік. (fao.org)
• УВКПЛ ООН (ohchr.org) — жертви конфлікту на Донбасі, 14.04.2014–31.12.2021.
• ЮНЕСКО (unesco.org) — внесення петриківського розпису до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства, 2013 рік.
• Кабінет Міністрів України / Red Dot Design Award (red-dot.org) — бренд «Ukraine NOW», 2018 рік.
• Al Jazeera (05.04.2022); Atlantic Council — заяви президента Зеленського.
• УВКБ ООН (unhcr.org) — біженська ситуація України.
• Holodomor Museum / HREC / Britannica — оцінки жертв Голодомору.
• Anholt, S.; Olins, W. — теоретичні рамки нац-брендингу.

Дані в цій сфері швидко змінюються — перед зовнішнім використанням рекомендується перевірити актуальність статистики.